Шановні друзі! Сьогодні відбувається подія, яка, сподіваємось, стане ще однією важливою віхою в діяльності нашого університету. Що ж спонукало нас до створення Українського культурно-освітнього центру?
Насамперед – бажання залучити до вивчення української культури, української мови якомога більше молоді, бажання сприяти формуванню гармонійної особистості, національно свідомої еліти.
Відомо, що історію кожного народу творить його національна еліта, і лише від її активності, культури і свідомості залежить поступ нації. Саме еліта повинна виявляти і сприяти формуванню найважливіших принципів та органічних рис національного характеру, національної свідомості. Саме перед елітою стоїть завдання відтворення нації як цілого, а кожен, хто представляє націю, має бути носієм національного духу.
Отже, українська еліта. Що її формує? Коли ця провідна верства населення спроможна буде виконати ті завдання, які сьогодні стоять перед українським суспільством? І тут, чи не найголовнішим, постає питання освіти, яка і має витворювати «верховний прошарок суспільства» певним вишколом на національних, вселюдських традиціях і цінностях згідно з гуманістичними ідеалами.
Але національну еліту визначає не лише отримання і збереження знань, а можливість і уміння їх творчо використати, спрямувати свій інтелектуальний цивілізаційний потенціал на зміну соціуму і суспільства.
Саме через освіту і культуру взаємодіє еліта і народ, відбувається укорінення національної ідеї, формується національна свідомість і завдяки освіті та культурі здійснюється формування та відтворення національної еліти. Освіта – це специфічний perpetum mobile і тому, за словами Шіллера, «культивування людиною знання та освіти, культури загалом, постає як глибинна основа гуманізації світу та обожнення людини».
Отже, освіта і культура роблять людину універсальною особистістю, що допомагає вижити в мінливому і суперечливому світі, виробити необхідні світоглядні інтенції у взаємодії з іншими людьми і народами, вони є визначальними у формуванні національної еліти і перетворенні населення в націю.
Упродовж уже двох десятиліть українська (не за сутністю, а за фактом) освіта перебуває у стані постійного реформування, та реформи чомусь не покращують, а погіршують загальний стан освіти і освітянства. Так, ми постійно чуємо про корупцію в освіті, але не чуємо про її якість, про її національну визначеність. Невже ми так і залишатимемось «неповною нацією», інтелектуальна і мистецька еліта якої процвітає на ниві інших культур?
Звичайно, знову ж таки постає питання про мову. Але Конституцією визначено – державною мовою України є українська, і крапка. Вважається, що сьогодні українською мовою володіють усі, але чи чуєте ви українську мову з вуст нашої молоді, якщо чуєте, то чи це є українська мова? Не кажучи про політиків, депутатів, бізнесменів, банкірів.
Ми постійно чуємо посилання на цивілізовані держави, але чомусь не беремо до уваги, що однією з ознак цивілізованості держави є її ставлення до мови в усіх її проявах. Так Франція – зразок такої держави, де уряд переймається піднесенням культури мови, плеканням її чистоти та утвердженням престижу, веде боротьбу проти засмічення французької мови непотрібними запозиченнями, і це при тому, що французькій мові ніколи нічого не загрожувало.
На нашу думку, в Україні повинна бути сформована концепція гуманітаризації освіти, яка має проводитись послідовно і безперервно у взаємозв'язку з культурно-просвітницькими програмами.
У НТУУ «КПІ» ми намагаємось поєднати навчання з культурно-освітніми програмами: так, студент не може отримати високу оцінку на заліку з літератури, культури, культурології, якщо у позаурочний час не відвідає запланований, відповідно до навчального курсу, музей.
Щорічні науково-практичні конференції «Україна – вчора, сьогодні, завжди», де студенти виступають з науковими доповідями з проблем культури, мови, мистецтва, зустрічі з українською науковою культурно-мистецькою елітою сприяють формуванню культурної, національно свідомої особистості. Проводимо щорічні олімпіади з української мови «Майстер грамоти», а переможці беруть участь у міських та загальноукраїнських олімпіадах.
Але цього замало, адже проблема формування духовності як творчої здатності особи до самореалізації та вдосконалення не може вирішитись без системних заходів, які мають формувати духовність, серед складників якої стрижневою є естетична потреба, через яку людина проявляє себе як мисляча, діяльна, відчуваюча і пізнаюча особистість, тобто людина цілісна.
Естетичні духовні потреби виховуються і, щоб їх задовольняти, потрібні певні зусилля. Для того і створюємо Український освітньо-культурний центр, основною метою діяльності якого має стати сприяння формуванню національно свідомої, професійно досконалої і морально-духовної особистості, вільного громадянина вільної держави Україна.
Діяльність нашого Центру здійснюватиметься за такими напрямками:
- Наукова робота різного спрямування: створення наукових збірників з проблем української науково-технічної термінології, галузевих словників та подібне.
- Участь у державних програмах і проектах щодо поширення функціонування української мови.
- Створення і запровадження тестів з володіння українською мовою (ТВУМ) для іноземних студентів за типом ТОЕФУЛ.
- Запровадження системи сезонних шкіл українознавства для залучення іноземців з близького та далекого зарубіжжя до вивчення української мови, культури, мистецтва, народної творчості.
- Створення культурно-просвітницьких програм для студентів нашого університету.
Сподіваємось, що наша робота залучить до осереддя української освіти, науки, культури усіх, хто усвідомлює себе громадянином України, усіх, кому не байдуже, якою буде Україна у третьому тисячолітті.